КРОСНА - художественное ткачество. Предлагаем уникальные работы авторского исполнения: рушники ручной работы, скатерти, полотно. Принимаем заказы.


http://www.handloom.ru/articles/1/39/vishivka-erednogo-podn-prov-ya-ehn-ka-vishivki-ylishtva/

Версия для печати / Оригинальная версия





Вишивка Середнього Подніпров’я. Техніка вишивки «Лиштва»

До Середнього Подніпров'я належать райони, розташовані по середній течії Дніпра, за сучасним адміністративним поділом сюди входять Київська, Полтавська, Чернігівська, Житомирська, Сумська, Черкаська, Харківська, Кіровоградська та Луганська області. Середнє Подніпров'я центр давньоруської народності, де формувалася українська нація. Цей район відіграв значну роль у політичному та економічному розвиткові нашою народу, а також займав провідне місце в культурному житті. Саме тут відбулося формування української літературної мови, сконцентрувались і найяскравіше виявились основні риси культури та побуту українського народу. 


 
Провідне місце на Середньому Подніпров'ї займають полтавські вишивки. Вони вирізняються ніжною кольоровою гамою, побудованою на вишуканому поєднанні м'яких пастельних кольорів. Усі відтінки голубого, вохристого, ледь зеленуватого, сірі тони й білий — такі улюблені барви майстринь Полтавщини.
 
До кінця XIX століття дуже поширеною була вишивка «білим по білому» («біллю»). Вона створює малюнок високого рельефу зі світлотіньовим моделюванням. Залежно від напрямку світла, узор по-різному то відбиває, то поглинає світло, викликаючи його багату гру. Вишивка «білим по білому» — це своєрідний художній прийом, вона асоціювалась у народі з красою морозних візерунків:
 
По білому білим шила, 
Інеєм рубила 
Сороченьку чумаченьку, 
Що вірно любила.
 
Особливістю полтавської вишники є співіснування рослинного, рослинно-геометричного та геометричного орнаментів. У ній поширені саме ті мотиви, які характерні для даної місцевості, постійно оточують майстриню, у чому й проявляється глибока реалістичність витворів. Це — «барвінок», «хмелик», «морока», «курячий брід», «зозулька». Однак особливе захоплення викликають «гілка» та «ламане дерево».


 
Різноманітність мотивів досягається насамперед за рахунок застосування значного числа технік. Принцип «вирізування», який має крупні, ажурні просвіти, ґрунтується на тому, що сторони квадратів узору щільно обшиваються нитками, а середина потім вирізується, від чого па полотні з’являються чіткі ажурні квадратики. «Виколювання», «довбанка» — техніки, котрі утворюють ажурну сіточку з дірочок, з яких виникають різноманітні квадрати, ромби, трикутники. Ці техніки поєднуються з «лиштвою», класичною технікою и цих краях. 


 
Відмінною рисою полтавської вишивки є те, що мережки виконуються виключно білим кольором, узор же формується за рахунок протиставлення ажурних дірочок і білих настилок. 
 


 
Поєднання «лиштви», ажурних мережок, наскрізних технік «вирізування», «виколювання» й особливо таких ювелірних, як «солов’їні вічка», «довбанка», збагачують виражальні засоби орнаментальних композицій, надають їм схожості з мініатюрою.
 

 
«Лиштва» — один із найдавніших засобів шитва. Ця техніка пов’язана з точним рахунком ниток. Помилка хоча б на одну нитку порушує цілісність всього узору. Кожний елемент виконується самостійно, що дає змогу майстрині створювати з окремих мотивів різноманітні композиції. Існує величезна кількість узорів, вишитих «лиштвою». Залежно від зображуваного мотиву узори «лиштви» мають відповідні назви: лиштва «клинцева», «човникова», «хмельова», «сніжкова», «яблучкова», «ключова». 
 
Учитися вишивати рекомендується спершу з простих елементів узору на тканині полотняного переплетіння. На середині полотна (10—15 см) з правої сторони закріплюємо робочу нитку за допомогою петлі на трьох нитках основи справа наліво. 


 
Вводимо голку в точку першого проколювання та виводимо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку зліва від першого стібка (рис. 1/1). Набираємо на голку п’ять ниток основи, виколюємо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну ліворуч від попереднього стібка. Далі набираємо на голку сім ниток основи, виколюємо на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку ліворуч від попереднього стібка (рис. 1/2). Набравши на голку чотири нитки основи, виколюємо її на одну горизонтальну нитку вище й на одну вертикальну нитку ліворуч від попереднього стібка (рис. 1/3). Так повторюємо до повороту голки на кут (рис. 1/4). 
 
Зробивши поворот, вишиваємо горизонтальні паралельні стібки за вишенаданим описом. Під час роботи тканину слід рухати згори вниз.

Додаткові ілюстрації:





Автор: КРОСНА от 24.11.2020
Оценка:  





  
Материалы по теме


Copyright © 2009 - 2020 КРОСНА - студия народного творчества и магазин